24 березня в 21.10 в рамках програми «Культ кіно» з Киріллом Разлоговим відбудеться показ трагікомедії «Божественне втручання»
upd: “Культ кіно” переноситься на 22.00!
Ніч короткометражок

Історія про воду, реж. Бернардо Бертолуччи (Італія)
О часи 2, реж. Майк Фіггис (Великобританія)
Одін мить, реж. Іржі Менцель (Чехія)
10 хвилин опісля, реж. Іштван Сабо (Угорщина)
Поєзд на Нанси, реж. Клер Дені (Франція)
Озареніє, реж. Фолкер Шлендорф (Німеччина)
Помешанний на зірках, реж. Майкл Редфорд (Уелікобрітанія)
Во тьмі часу, реж. Жан-Люк Годар (Франція)
2002 рік, 100 хвилин
Язик оригінала, російські субтитри

В 1979 року видатні радянські режисери Юріс Поднієкс і Герц Франк зняли шедевр документального кіно “На десять хвилин старше”: протягом десяти хвилин камера невідривно стежила за обличчям маленького глядача в ляльковому театрі. На екрані хлопчик переживав стільки емоцій, що на очах глядачів перетворювався на нову особу. Цей фільм свого часу підкорив м-кодногих визнаних майстрів екрану, а Вім Вендерс запропонував своїм колегам в самих різних країнах світу повторити ідею ризьких режисерів, зібравши з 10-хвилинних короткометражок кіноальманах.
В 2002 року найзначніші режисери сучасності взялися за експеримент: рівно за десять хвилин екранного часу кожен з них повинен був передати своє унікальне розуміння часу. Так з’явився кіноальманах, створений сім’ю законодавцями світової кіномоди і що увібрав в себе всі види людського пропита – народження, смерть, любов. Жодного тиску з боку продюсерів. Жодних правил і обмежень. Окрім одного – укластися в 10 хвилин. Це свого роду кліп-енциклопедія ключових стилістичних прийомів сучасного кіно від Віма Вендерса до Аки Каурісмяки, від Жан-Люка Годара до Вернера Херцога.

Культ кіно

Божественноє втручання
divine Intervention

Франция / Палестина, «Flach Pyramide Internarional», 2002
90 мин.
Трагикомедія
Режисер: Елай Сулейман
В ролях: Елай Сулейман, Манал Хадер

Назарет, наші дні, місто охоплене безумством. Любовна історія палестинця з Єрусалиму і палестинки з Рамаллаха. Парубок кидається між хворим батьком і улюбленою жінкою, намагаючись зберегти їх життя. Із-за політичної ситуації два міста виявляються розділені контрольно-перепускним пунктом ізраїльської армії. Закохані зобов’язані підкорятися правилам військового часу. Вони не здатні зберегти свою близькість перед лицем облоги.
Участник офіційної програми кінофестивалю Канна.
Пріз жюрі кінофестивалю Канна (2002).
Премія Європейської кіноакадемії «Фелікс» - «Кращий неєвропейський фільм»

www.pioner-cinema.ru

“Прошлоє перегороджує дорогу грядущему”
Р. Вальзер

Фільм-ськазка про людину, що втратила пам’ять в результаті зіткнення важкого предмету з потилицею.

Замечательний фінський режисер виткав на кіноплівці полотно, яке після перегляду обов’язково змусить задуматися про долю тих людей, в яких все склалося ледве гірше, ніж у тебе. А також пожалеть тих, в яких все набагато краще.

Яркие і персонажі цього фільму, що запам’ятовуються, нікого не залишать байдужим - чого коштують хоч би пройдисвіт-поліцейський Атілла і його вірна псина Ганнібал? Кіно, при перегляді якого вибухи гомеричного реготу змінялися наповненим смутком тишею, а хихикання крізь сльози тягне за собою думки про недосконалість власного життєвого устрою.

Прітча про втрату минулого, від якого не залежить цілісність людської особи. Зарисовки пропам’яті і свідомості, які є речі різні, так легко відокремлювані один від одного. Режисер немов говорить нам: “Чим менше ми пам’ятатимемо про свої маленькі пороки, звички і грішки, про свою життєву дорогу, в більшості випадків так схожому на останніх такі ж, тим чистіше, добріше і людяніше ми виявимося. Без вантажу минулого жити простіше, відлиньте його і станьте щасливіше!”

Каурісмяки зняв казку, яка, як і належить будь-якій хорошій казці, є сумною, смішною і поучительной одночасно.

Рекомендуєтся до просмотру всім, хто думає, що Фінляндія – це така горілка.

Программа на 26 жовтня:
Не хлопчик, а картинка.
Джон Кенеді як піп-ідол і криза-менеджер американської стагнації. За 7 років до закінчення терміну давності документів «Комісії Уоррена».
«Заговор «Паралакс», реж. Алан Пакула

Джо Фреді завжди було не просто здивувати. Він журналіст екстра-класу і звик до того, що в кожній гучній події прихована безліч таємниць. Однїм з таких подій виявляється вбивство відомого сенатора. Проте це вбивство стає лише початком ланцюжка таємничих подій і вбивств. Один за іншим починають гинути всі репортери присутні під час замаху. Почавши розслідування Джо, приходить до висновку, що за всіма цими подіями коштує таємнича медична корпорація “Паралакс”, що пропонує революційно новий вигляд терапії. Щоб розгадати цю таємницю Джо доведеться пройті до самого кінця і записатися в число тих, що бажають пройтілікування. Проте навіть він не міг уявити, що насправді ховається під вивіскою компанії “Паралакс”.
Начало всіх сеансів в 19.30
Цена квитка - 100р.
Театр «Практика», вул. Б.Козіхинський пер., д.30, ст.м.”Маяковськая”, “Пушкінська”

Фільм Мікі Каурісмяки “Бразільські ритми”.

Горячий фінн Міка повторює подвиг Віма Вендерса, що зняв свого часу фільм про кубинських…а Вісту Сошиал Клаб. Тут райським куточком для цінителя сонячної музики оголошується (абсолютно обгрунтовано) Бразилія, в якій окрім диких мавп водиться безліч прекрасних міських музикантів.

Троє найзаслуженіших на виконавців міського стилю Шора (ця музика - предок самби і боссанови) обговорюють тонкощі звучання і історію своєї музики, знайомлять глядачів з героями цієї прекрасної історії - вуличними і естрадними музикантами, легендами і вундеркіндами, катаються разом з режіссером на мікротрамваї, що летить над всім Ріо-де Жанейро, і скрізь грають і прекрасно співають (тексти пісень перекладаються, що теж дуже цікаво). Багато португальської мови і вогненної акустичної музики: гитарри, мандоліни, всіляка бубна, тромбони, дзуськи!
Можна за півтори години стати знавцем величезного пласта унікальної і надзвичайно живої музичної традиції, визначитися з пріоритетами і тут же почати колекціонувати цю музику, вже знаючи всіх основних виконавців (включаючи ансамбль Degenerados).

Будет не зайвим подзвонити 8903-0108-030 або 8926-165-0008 і замовити столик/місце перед екраном.

поськольку мені часто доводиться шукати інформацію про той або інший фільм, мені в голову прийшла ідея зробити пошук лише по сайтах про кіно. Власне, подумано - зроблено.

Поїськ реалізований на базі Google і знаходиться за адресою http://www.kinoanons.ru/google/.

Сначала, правда, зробив чисто для себе, але потім вирішив, що це жлобство, адже і іншим, напевно, було б зручно

На даний момент пошук ведется по 46 ресурсам.
Есть можливість обмежити пошук по тій або іншій групі сайтів. У тому числі, до речі, і по ЖЖ.

В загальному, буду вельми вдячливий коментарям на цю тему, пропозиціям і найголовніше - засланням на сайти, які теж варто було б включити в пошук.

Чайний поверх 108 (cha108)

Сегодня (в середу) увечері у восемь

На великому екрані дивимося прекрасний фільм Анрі-Жоржа Клузо “НАБЕРЕЖНА ОРФЕВР” (Quai des Orf

“Інтервью” народилося з ідеї зняти групою японського телебачення документальний фільм про Феліні. Та Маестро, ми глядачі, любимо кіно, або мабуть любимо кінозірок, може бути навіть сам галас довкола кіно. Загалом кожен по разному. Хтосьз нас думає, що кіно це вічне свято або ж постійні гуляжі з перестрілками. Ми такі. Маестро і в цьому і ваше заслуга, що ви робите нас такими. Хоча немає Маестро ви в найменшій мірі причетні до галасу, хоча вам і не відмовиш у Вашій фантазії відносно вас і ваших справ. А чом би і ні. Та я намагаюся вгадати сфантазувати, як прийшла Вам в голову ця ідея. Такі деталі як: репортер який їде на розпиляному трамваї — глядач навіть не встигає помічати, як під час поїздки герої поїздки пересідають з однієї половинки вагону в іншу. Слони вибігають з моря. Індійці на схилі. Довга дорога юного репортера касавчека до кіно діве. Перша поїздка, яка вирішила все подальше життя. Реальність яка стала ілюзією, тобтE вибачите навпаки ілюзія яка стала для Ваших шанувальників реальністю. Людина народжена, щоб творити міф. Немає цього Ви не скажіть. Ви відбудетеся посмішкою і якою ні будь розумною фразою. Ви дуже достовірні в переживаннях репортера. Він Ви — Ви прон. Погляд в минуле? Ви відповісте малюнком. На нім буде нікуди не придатний репортер — та це я. Навіть схожий, чимось небагато, на того, що шукає відповідь. Все що ви хотіли сказати, ви сказали фільмами. І ось Ви розповіли про саме собі і своїй відданості п’ятому павільйону Місцю де створювалася реальність, яку клали на свої плечі люди в кінозалах всього світла і відчували полегшення. Ви містифікатор, а як інакше можна назвати людину, яка грає з часом і насущністю людей, що несуть світ. Це не правтак, що атланти тримають світ, його тримає кожна людина, такий світ який у нього є. І Ви граєте реальністю людини. Чи не всі помічають, що людина несе на своїх плечах бутафорію. Де ж крила — як потрібно бігти закоханому — все це розповідає режисер. Іронія над реальністю. Ні, Ви гойдаєте головою, але адже це так. Ви містифікатор і фантазер. Дитяча казка для дорослих дітей. Ледве менше серйозності в грі. Ви усміхається Федеріко, але навіщо Вам треба було блазнювати? Немає я серйозноа ось Ви немає. І напевно знову відповісте мені малюнком-шаржем. Але як Ви робите ці фільми такими красивими — вся справа у фантазії? Ви кивком не дали мені сказати Вашої фантазії, та Ви маєте рацію. “Вся справа у фантазії?”

Інтервью у Федеріко Феліні ні про що брав klizardin. Але і ви теж можете поставити питання Йому - Він серед нас.

Крітік: Метафорично, ви самі розумієте, цей фільм має безпосереднє відношення до кризи творчості. Натовп обожнює свого улюбленця, але чи любить вона його не відомо, навіть не відомо чи любить вона його творчість. Він знаменитий, у нього беруть автографи, але чи розуміють те, що він хотів виразити в своїй творчості – це не відомо. І на цьому фоні зростає одкровення режисерапро себе, про свою професію, про життя в широкому сенсі слова. .
Зрітель: (не помічаючи, що говорить критик) Фільм дуже затягнутий. Чотири з п’яти моїх брата скажуть, що це так. Цілих дві серії, не зрозуміло про що. Космічний корабель так і не був побудований, дії немає. Як такого. Автор обдурив нас, він говорив про те, що хоче сказати всю правду і бути до кінця відвертим з глядачем, але він обманює і знаходить це інтересним.
Крітік: . Як відповідь на творчу кризу, режисер вибирає путь гри як основного засобу створення витвору мистецтва. Він грає з глядачем і ще більш з самим собою, вибудовувавши одночасно Вавілонську башту і Ноїв ковчег, але, не бачивши своєї вибраної, він так само легко і руйнує створене тобто навіть не руйнує, а із спокійною душей переходить до іншого. .
Зрітель: (все також, не помічаючи критика) Режисер багато розповідає про жінок, для нього творчість – це відгомін його спілкування з жінками. Він просто дуже багато говорить про жінок. Фільм став мелодраматичним. .
Крітік: Але ж це мої слова? (помічає глядача). (Пауза і переглядаються на сходах з переступанням вгору по сходах, з тим щоб стати вище за опонента) Та фільм вийшов про все, всі сфери людського життя режисера, всі моменти існування в суспільстві і в кінопавильйоні заломилися у фільмі. .
Кинокрітік: .. Фільм потрібно дивитися не один раз щоб наблизитися до розуміння того, що хотів сказати автор.
Зрітель: А для мене, якщо я не зрозумів з первого разу, означає я тупий настільки щоб зрозуміти ще бездарнішого чим я автора.
Репортер: (втручається, адже його ніхто не просив) Говорять, що режисер прагнув зруйнувати табу на секс в своїй творчості, я де те читав це у критика (кінокритик киває головою), але чому тоді в його фільмах немає сексу?
Зрітель: А кого ви запитуєте, режисера серед нас теж немає.
Філософ по життю: Так, я б з режисером поговорив.
Спокойний хлопчик: А . (?)
Крітік: відійди хлопчик, етоб фільм для дорослих.
Спокойний хлопчик: Я лише хотів сказати, що я умію танцювати чечітку. Ви візьмете мене з собою в хоровод?
Крітік:(різко) Та і дудочку дамо, наздоженемо і ще дамо, так що будеш останнім в світлі софітів.
Репортер: (не угамовуючись) А як ви рахуєте фільми Феліні католицькі або комуністичні?
Зрітель: Я особисто сплю, коли батюшка розповідає про якусь птицю, знаєте, адже фільм довгий – дві серії, треба коли нібудь і задрімати(збиває подушку).
Крітік: Я розумію католицизм це одна з основ життя італійського суспільства. І звичайно без символів віри в цьому фільмі було б не обійтися взагалі ні як. А що може бути кращим символом віри, як ні його преосвященство. І одна з найсильніших сцен – сцена в купальні – тонкі руки і ноги його преосвященства, про існування тіла ми взагалі лише здогадуємося (приховано простирадлом), але мова його преосвященства “врятується лише той, хто буде в лоні церкви” є найбільш сильним жестом і одновременно символом віри.
Філосов по життю: Так, знаєте це сильно. І сама процесія в купальнях посилає нас до суду господнього. Коли лише один людина може врятувати нас, грішних – це режисер. Він наш єдиний шанс, тому, що це він може попросити про розлучення в Мексиці, він може прикинутися богобоязливим і майже святим і за п’ять хвилин може про все попросити його преосвященства. Така важлива роль творця, він як би міст між глядачем і порятунком.
Філософ по життю: (сам собі) Але, что ж все-таки ховається в голові у режисера?
Зрітель: Як може бути не зрозуміле, він же сам і показує це – заклинання для того, щоб знайти клад, він же явно про це сказав.
Філософ по життю: А як вам шановані гра акторів. Я, наприклад, весь час задивлявся на жінок, навіть неприваблива дружина у Феліні все одно красуня.
Зрітель: Марчело Мастрояне в своїй міміці дуже точний, настільки точний, що його жести тобто його тіло бреше (він грає погану гру), як бреше сам його герой.
Філософ по життю: Та брехня у всьому, брехня, брехня і ще раз брехня. Так перестанеш вірити самому Феліні.
Репортер: А як ви думаєте, кого любив режисер? Свою інтелектуальну дружини або просто жінку.
Дресировщик: Він любив всіх жінок, як тигрів і левів, так і мавпочок і мавп. І він знав, що в розмові з жінкою потрібний батіг. І знав, що їм самим подобатися батіг.
Крітік: Лише це було в його мріях.
Пацифіст: Так, лише в мріях вони були дружні друг з другом, любили один одного і тому режисер мріє про Неї.
Мечтатель: .
(всі разом): .
(і привидівся їм всім сон)
Сладкая американка кидає свої мережі в піднебіння і виловлює поодинці адвокатів. Вони всі смирні і в корзині не стрибають і не скаржаться. І зовсім мовчазні. Раз закидає сіть солодка американка – великий як штангіст попадається їй адвокат, вона акуратно і дбайливо вивільняючи його з мережі і кладе його в корзину. Ледве нахиляє голову при погляді на нього і зовсім немного прикушує губу. “Чому я тут?” – запитує адвокат, але камера розвертається і показує порожню мережа. Мережа знову поринає в пронизливо блакитне піднебіння. І ще раз солодка американка виловлює адвоката. Трохи більше вона тепер нахиляє голову і трохи більше прикушує губу. І знову ми бачимо порожню мережа, яка тане в пронизливій блакиті піднебіння. .

На столі перед групою людей, що зібралася, лежали листки.

…Вона — ангел. Вона — драматург … немає вона …

…об’єкт камери проектується на плоский прямокутник екрану. Реальність, її немає. Екран копіює світ. Це правда і не правда. Чи зводитися синемапроєкция до замочної щілини або ж у когось хватіт сміливості сказати, що цей чотирикутник, на який дивиться глядач протягом 1.5-2 годин і є реальність. Тобто екран і проектор створює свою реальність. Це не проекція чотири мірного простору на плоскість, а саме плоскість і плоскість і реальна сама по собі. Плоскість істотуєт вже сама по собі і задає закони свого сприйняття…

…Вона — повинна була народитися, вона повинна існувати …

…Це і є справжнє мистецтво. Те що ти хочеш подарувати іншим, радість і політ душі, то що надихає людину, ковток свободи. І не лише на момент, а залишитися на століття, в пам’яті — це і є справжнє мистецтво. Воно дарує повноту життя. Хто сказав, що людина народжена бути щасливим, але хто обмежує нас, щоб дарувати людині щастя. …

(на листках і якісь підрахунки)
7 + 3/2 = 8.5
8.5 + 0.5 = .

(рекламні слогани)
… Вони біжать по кругу і говорять: “ми всього лише твої образи, але ми реальніші чим ти думаєш, тому, що ми — це ти.”…

Лістки лежать на столі, але ніхто не дивиться на стіл, тому що зайняті атракціоном про кіно, їх захоплює суперечка один з одним, бажання бути правим, виявитися вище за опонента, хоч би в своїй поблажливості до нього. А світ прекрасний, будь це шапіто або маска, яка показує обличчя. Реальність і є краса.